Не ранкове

Знімають    обійми    за    день    накопичену    втому,
Солодкі    цілунки    стікають    у    ямки    ключиць.
Сердечному    поклику    кориться    тіло    свідомо.
Із    подихом    пристрасті    потяг    безмежжям    горить.

У    дотику    кожнім    послання    яскравих    ілюзій
Углиб    проникає:    між    ребер,    униз    до    пупка.
Бажання    б’є    струмом    –    ритмічність    тримає    в    напрузі.
Приціли    в    десятку.    Режим    бойовий    у    курка.

Несила    спинитись,    порвати    мелодій    звучання,
Що    з    тілом    зрослися,    проникли    в    мережі    судин.
Набралось    тремтіння    –    по    вінця.    Луна    від    зітхання
У    колір    блаженства    забарвлює    любощів    плин.

Пік    шквальних    емоцій.    Затримай!    Благаю    –    продовжуй!
Любов    диригує    –    реальність    не    чує        землі.
Вершина    чуттєва    скорилася    пристрасті    сходжень.
Затримай!    Продовжуй!    Приціли    наведено    –    
Плі!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841960
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.07.2019
автор: Серафима Пант