В той час, коли ти в себе вдома,
Готуєш каву, або чай,
На Сході землю нам боронить
Хлопчина, йому двадцять п’ять.
В той час, коли свою дитину
Ведеш у школу чи в садок,
До серця він горне світлину,
На фото, крихітний синок…
Ти кажеш, що немає сили,
Втомила вся ця метушня,
А він не втомлюється
Знаєш, цінує кожен день життя,
Коли ти сердишся на рідних
І кажеш мамі «відчепись»,
То він віддав би все на світі,
Щоб обійняти у цю мить.
Не розумію твою втому,
Бо ти у мирному житті,
Щодня ти йдеш собі додому,
А той хлопчина на війні…
Реальність різна. Паралельна…
І дуже різні в нас життя
Сьогодні ти заснеш спокійно,
А він не спатиме… війна…
Бракує слів. Тож ставлю крапку.
Думки тут в кожного свої,
Лиш хочу дякую сказати
За мирне небо на землі!
©Марія Скочиліс
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841918
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.07.2019
автор: Марія Скочиліс