Ніч вже близько, але вона не зачаровує, як колись
І мені не легше від того, що, можливо, ти почуваєшся так само.
Якби ти тільки знав про все, що коїться в моєму серці і думках,
Ти б не пошкодував, що не знаєш мене так добре, як Він.
Але коли всі двері закриті, я не відвернуся від тебе,
Якщо ти скажеш піти, я послухаюсь, але не відпущу твоєї руки.
Тому що тільки ти змушуєш мене відчувати себе сильною.
Тож не відвертайся, коли я намагаюся це сказати.
Ти освітлюєш всі мої самотні й безликі дні,
Пораненому серцю ще ніколи не було так боляче й прекрасно водночас.
Ну ж бо, зробімо перший крок на цю стежку разом, щоб не чекало нас після,
Тому що навіть зараз час не підвладний нам.
І серед всіх обличь твоє для мене найрідніше.
Де б ти не був, знай, я вже не належу собі.
Тому що тільки ти змушуєш мене проживати ще один день.
Тож не відвертайся, коли я намагаюся обійняти.
Покажи, як наблизитись до тебе,
Тому що тільки ти змушуєш мене знову надіятись.
Тому що тільки ти змушуєш мене боротися.
Тож не відвертайся, коли я намагаюся тебе зрозуміти.
Покажи, яким ти бачиш світ,
Тому що тільки ти змушуєш мене усміхатися.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841893
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2019
автор: К. Тарновська