Я однозначності у людях не люблю,
Коли у судженнях вони категоричні
І у висловлюваннях ставлять знак окличний,
Й не чують думку іншу, наприклад мою.
Проте я однозначність поважаю,
Яка незмінна у переконаннях
І виражається завжди в людських діяннях,
Коли за вчинки всі свої відповідають.
Я не люблю також, коли людина
У спілкуванні з іншими нещира
І в вічі каже те, що хоче миру,
Але зневажливо висловлюється в спину.
Проте я поважаю прямоту,
Коли людина чесна і відверта
І за переконання гідна вмерти,
Відстоюючи істину святу.
А ще я не люблю, коли хтось заздрить
Комусь за те, чого в себе нема,
Коли людина дорікає всім сама
Й своїми заздрощами, як в дурмані, марить.
Проте я сам бував – чесно зізнаюсь –
Нечесний інколи з собою і хитрив,
Але я намагався кращим бути, бо любив
Все те, чого завжди сам від людей чекаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841882
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.07.2019
автор: Павло Коваленко