Вечоріє. Сонце тихо
сіда за вершину,
Втомилося в синім небі
За цілую днину.
Вітер свіжий повіває,
Рухаючи хмизом,
Петляючи поміж гір,
Туман гонить низом.
Задумавшись, у явора
Упреться буває
Явір скрипне, відхилиться,
А той дальше плаєм.
Повз калину ,що над звором*
Сполокує віти,
Скупається ,обсушиться,
Сховається в квіти.
Із барвінком на узліссі
Словом перекине,
Ніжно м'яту приголубить
І дальше полине.
Край берега ,в очереті ,
Підніми тривогу
Розворушить комарів,
Шугне на дорогу.
По шляху пройдеться тихо,
Не здійма пилюки.
Й знову ковзне між дерева,
Хитаючи буки.
Пробіжиться над ставочком,
Торкнувшися плеса
І пустивши по воді
В різнобіч колеса.
Притулиться до смереки,
Старої тихенько,
Заколише на гіляці
Пташеня маленьке.
Обернеться попід хмари,
Огляне вершину
І плаями, попри явір ,
Знову в полонину.
*звір - потічок (даілект)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841804
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.07.2019
автор: Іван Мотрюк