Що ж, Господь, змалював землю серцю моєму,
Візерунки її – радості і жури.
В цих злотавих степах в дар – дитинства поему,
Пух її ще летить у зелені яри...
Ти Любові доніс суть й брильянт діадеми –
Всю глибинність ще людству щораз відкривать,
Бо у душах гуляє ще звір невситимий,
Злоба є у притулку, не мир – булава.
Чи ж то трави чаклунські, чи розум на сконі,
Непрощенне навстріч, чи коса на косу?
Не середні ж віки – XXI на дворі,
Нам дикунство б змінити на Божу красу.
11.07.2019р.
*Тот — древнеегипетский бог мудрости,
знаний, Луны, покровитель библиотек, учёных...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841771
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 13.07.2019
автор: Променистий менестрель