Іде війна. Десь там вона.
І добре, що не в мене, й не зі мною.
І я така тут не одна -
Волію я займатися собою.
Потрібен нам дешевий газ,
Потрібно, щоб понизили тарифи,
Щоб щось зробили вже для нас,
А то щодня підсовують лиш міфи.
І не вникаю я в ніщо,
Бо завжди буде моя хата скраю.
Шкода, що гинуть.. Ну, а що
Я можу вдіяти отут? - Не знаю.
В Росію, чи в Європу шлях?
Плювать.. Хто їздить, той хай вибирає.
Якщо і гинуть у боях –
Мені до того діла геть немає.
Коли лиш прилетить снаряд
Й розірветься у мене на подвір’ї,
Тоді дістану всіх підряд
Та так, що буде навкруги лиш пір’я.
Таких багато серед нас,
Вони не бачать далі свого носа,
В складний для України час
Не розуміють звідки йде загроза.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841718
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.07.2019
автор: Ольга Калина