Він цілував Їй кожен пальчик,
До себе ніжно пригортав
Та зізнавався у коханні,
Що кращої не зустрічав.
У неї тьохкало серденько,
Мов соловейко у гаю,
Бо думала, що вже нарешті
Зустріла доленьку свою.
Та час минав і холодніші
Ставали їхні почуття,
Вже у вечірній літній тиші
Не чулося серцебиття.
Чомусь з"явилася байдужість
Один до одного у них.
Значить кохання і небуло,
А спалах пристрасті згорів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841623
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2019
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський