Штори нав’язують свою волю
проти вітру,
а діти сплять,
обмінюючись снами із
серафимами. Місто
витягує себе зі сну на
поручнях у вагонах метро; а
я, сигнал будильника, недремна, як
передчуття війни,
лежу, розтягуючись у світанок,
непрошена і непомічена.
[url="http://t.me/o_fediienko"]Підписатися на щотижневі оновлення[/url]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841596
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2019
автор: o.fediienko