Сіла кицька мені на плече,
Як та мавпочка, як та папуга.
По спині, наче на деревце
Видирається, ця волоцюга!
В мене тіло в подряпинах все.
У руках себе важко тримати.
Через свинство готова таке,
З хати рідної я утікати.
На годину раніше встає,
А я хочу до шостої спати
Та куняти вона не дає,
Мушу десь я її зачиняти.
Із поличок зкидає усе,
Що на думку її, непотрібне.
Олівці та шкарпетки краде,
Це - злодійство, хоча воно й дрібне.
Кожен день з нею сварки веду,
Я кричу, а вона все м'яука,
Жду від неї підступну біду,
Бо погрози - даремна наука.
P. S.
Киця мила, тебе я люблю
І смачненьким щоденно годую,
Ніжно чухаю спинку твою
Та у носик маленький цілую.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841464
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2019
автор: Зелений Гай