Дощ «сліпий», але йде охоче,
Поруч сонця хмарина є.
Щось веселка нам двом пророчить,
І зозуля обом кує.
Щось веселка нам двом пророчить,
І зозуля обом кує.
Нас сховає розлога липа,
І нікому нас не знайти.
Теплий дощ, що при сонці хлипав,
Не пускає додому йти.
Теплий дощ, що при сонці хлипав,
Не пускає додому йти.
Поруч з сонцем дрібні краплини,
То сміється, то плаче дощ.
Миє й сушить у ту ж хвилину
Кольорову бруківку площ.
Миє й сушить у ту ж хвилину
Кольорову бруківку площ.
Тут добудемо ми до ночі,
Сонце сяде і стихне дощ.
Загоряться зірки, як очі
В шурхотінні помитих площ.
Загоряться зірки, як очі
В шурхотінні помитих площ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841441
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2019
автор: Віталій Назарук