Вже ніч тремтить у тривозі, та чекання
Мріє навколо, темрява стіка поступово.
Реальність, фантазія відійти вже готова,
Народжується свіжий пейзаж бажанням.
Завершується в обіймах чиєсь кохання.
Чути співи різноголосся пташок чудове,
Інших простих чи дивних звуків полова.
Дня теплого у молоці туманів плекання.
Не можуть темне і світле водночас бути.
Ховається ніч у далеких та темних лісах,
Навколо зелень стає кольору свіжої рути.
Червоно на сході, сутінки терплять крах.
Нарешті сонце поволі вже сходить круто,
Проміння розтоплює холодної ночі страх.
(Сонет)
11 січня 2000 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841343
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 09.07.2019
автор: Володимир Кепич