Промінчик від сонця ласкавий,
Несміло фіранку пробив,
І всівшись на чуб кучерявий,
Синочка зі сну розбудив.
Поглянув він сонно в віконце
Розплющивши очі на мить,
Побачив там лагідне сонце
І неба ласкаву блакить.
Шуруючи заспані очі,
В душі ще десь бачачи сни.
з обіймів він вирвався ночі,
Пташині почув голоси.
Дерева ще вкриті росою,
Зі сну прокидається сад
Милуюсь я тою красою
Вдихаючи трав аромат.
Десь півень далеко співає,
Косарка ледь чутно бринить,
Легенько туман огортає,
Село вже дрімає не спить.
Вже вище піднялося сонце,
Проміння у росах блистить.
Я вдячний Небесна Царице
Що бачу сьогодні цю мить.
За все ,люди ,дякуйте Богу
За ранок за день і за ніч
Щасливу,успішну дорогу,
За кожну малесеньку річ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841339
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 09.07.2019
автор: Іван Мотрюк