Солодких снів, гарної ночі
Не спатимеш – заходь, я буду ждать.
Я так хочу поглянуть в Твої очі,
Й Тебе при цьому поруч відчувать.
Хочу почуть, як стукає серденько,
Згадать, які на смак Твої вуста.
Хочеться буть з Тобою… так близенько,
Таке бажання – але ж дійсність не проста.
Моя містинка біля Тебе не пустує,
Її давно вже мабуть інша зайняла…
І тільки вітер за вікном пустує.
В мені ж самотність знову ожила.
Надіялась – байдужість з льодом скресне.
І почуття з полону випустить Зима.
А…ТЕ, святе і бажане, воскресне,
Та очевидно… вже його нема.
Але ж було і це мені не снилось,
Так ніжно й трепетно мене Ти обіймав.
Як солодко було нам, як хотілось,
Щоб ранок «нашу нічку» не займав.
Бо ще ми ласкою не захмеліли,
Боялись мить чарівну відпускать.
Коли тіла наші в знемозі мліли.
Й нам до безпам»яті хотілося кохать.
Скільки разів Ти звав мене своєю.
І кожну ніченьку мене хотів…
Аби «…звивалась у Твоїх руках змією…»
Чому ж так швидко час той пролетів.
23.03.2019р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841306
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.07.2019
автор: Валентина Рубан