Вечір із сутінків виткався зоряний,
Тишу стеріг і вись.
Чути, як дихає поле розоране.
Місяць серпом повис…
Ось він до Шляху доплив до Чумацького,
В норах звірів збудив.
Вуж пробиравсь поміж травами й ряскою,
Не боячись води.
А коли місяць із ранком зустрінеться,
То передасть весло.
Звірі у норах захочуть поніжиться.
Збудять півні село.
Все у природі живе за законами:
Час є для всього й день.
Правда, лишень, у кайдани закована,
Тож до людей не йде.
19.04.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841299
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.07.2019
автор: Ганна Верес