Котивсь туман густою пеленою,
Стогнав в росі прив’ялий очерет.
Покрились густо верби сивиною,
Отави нагадали лазарет.
Вони лежали, скошені недавно,
Ще «їхня кров» здавалося текла.
Туман їх гоїв тихо, ніжно, плавно,
Хоч під покосом чвакала моква…
Стелилися осінні краєвиди,
На сході сонце вилізло з-за хмар.
Туманні хвилі бігли, як сновиди,
Пахли отави, як густий нектар.
Вода в струмочку ніжно хлюпотіла,
У рясці копошилися качки.
На берег жаба вилізти хотіла,
Горіти перестали світлячки..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841197
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.07.2019
автор: Віталій Назарук