Зело не спиться в горобину ніч,
яка на землю казкою спадає,
бо папороть горить у сотні свіч
і кожен свою мавку виглядає.
Чи спиться у такі хвилини тим,
хто щиро прагне чистої любові?
Кому кохання стелиться, як дим,
до ніг у ці години вечорові…
А з неба сяє їм Чумацький шлях
у тисячі, мільйони переливів,
промінням місячним розпечена Земля,
дарує прохолоду ліс кмітливим…
Купальска ніч – це чудо із чудес!
Хіба її не кожен пам’ятає?
Цієї ночі линуть до небес
і тануть почуття за небокраєм.
06.07.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841121
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.07.2019
автор: Олександр Мачула