Ти боїшся бездітності,
Я — бездарності,
В цьому натовпі голосінь,
Не розчути, не роздивитися
Чогось більшого звичних умінь.
Ну, наприклад, скажімо – вірності,
Чи від неї шляхом терпінь,
Зрозуміти, що день для вічності –
Від колони захмарена тінь.
Розворушити в часі виткане,
Власне ж дике поняття час,
Щоб не міряти від безконечності бога,
До точки створеної для нас.
Ще далеко не все проговорено,
Та й нікому ще не вдалось.
Непотрібне завжди обумовлене,
А важливе – не відбулось.
06.07.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841107
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2019
автор: Володимир Каразуб