В останньому ряду життя чужого -
На сцені власного єдиного життя
Ідуть в виставі монологи й діалоги,
Які не мають ні початку й ні кінця…
Комедія, трагедія та драма -
Разом сплелися воєдино на кону,
Немає місця тут для фонограми -
Все дійство діється насправді і вживу…
Зміняються тут ролі, дикорації та плани -
Сценарій пишеться неначе на ходу,
Що буде у наступну мить, ніхто не знає -
Не знають ні на сцені, ні в останньому ряду…
Бо що не день хтось помирає й воскресає,
Неначе поза тебе йде уся ця гра…
Ти ж граєш віддано проте і сам не знаєш,
Хто твоя публіка й чого вона бажа…
А публіка в цей час й сама на своїй сцені,
Бо кожен з нас актор, що грає власну роль -
Й спектаклі наші йдуть неначе навіжені,
І тільки б нам усім не втратити контроль…
06.07.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841077
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.07.2019
автор: Північна