Я сказав до душі, пробудись,
Досить скиглить уже - посміхнись,
Посміхнись і полинь в небеса,
Глянь, довкола вирує життя.
Бачиш сонця промінчик-пустун,
Поміж листя на землю ковзнув.
Зачепився за краплю на мить
і вона наче срібло блистить.
А на гілці в гнізді пташеня,
Дзьоб відкрило - батьків вигляда.
Кошенятко маленьке в кутку
Лиже лапку пухнасту,руду.
Там дівчину юнак обійняв,
Він для неї вірша написав.
І шепоче їй ніжно: "Кохаю".
Чути гомін пташиний із гаю,
Десь на плесі купаються діти,
Бо коли ж будуть літу радіти.
Чути запах скошеної м*яти -
Косовиця почалась в Карпатах.
По-під берегом в*ється ріка
Що пливе не відомо куда.
Вже пшениця в полях дозріва
Мабуть скоро почнуться жнива.
Життєрадість в повітрі бринить.
Бачиш неба ласкаву блакить,
Називається все це життя,
То від Бога нам ласка така.
То ж потрібно радіти життю
Посміхатись завжди майбуттю.
Не робити нікому біди
І щасливому бути завжди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841063
Рубрика: Нарис
дата надходження 06.07.2019
автор: Іван Мотрюк