Попере́ду ветхий ліс,
там вікує качконіс,
але деякі особи
кличуть звіра качкодзьобом.
Він немовби та лопата –
будувати є чим хату,
а зберігся звір і досі,
бо рецептори на носі.
Ним полює на рачків,
на личинок, черв’ячків.
Лапи – схожі на качачі,
ськають у воді удачі,
хвіст нагадує весло.
Качкодзьобу повезло –
небагато древніх видів
до часів цих дожило.
Яйця самочка кладе,
притискає до грудей
і бобрів з качиним носом
у майбутнє рід веде!
06.07.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841023
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.07.2019
автор: Олександр Мачула