[b][color="#bd0404"]Невже ж весь світ покине, знову, нас,
І відвернеться. Так не раз бувало.
Історія, осине, гостре жало,
Так болісно впивається ще раз.
Колотить серце, мов нічна дзвіниця.
Холодний вітер у розхристі груди,
Зневірою б’є, сліпо, звідусюди.
І спорожніли душі, мов криниці…
Нема води живої в них, пішла,
І вже, століттям суховій ворожий,
Тримає спраглі душі на сторожі,
Де смерчем вогняним кипить війна…
Ні, ми не вивчили з минулого урок.
Ми знов і знов, як діти помилялись.
Попереджав, тлумачив нам пророк;
Щоб ми боролися, ні, ні, не замирялись.
А ми не слухали, ми чубились, дрались,
Ми доборолись аж до того краю,
Там де себе ми вже не відчуваєм,
Забули все, від себе відріклись.
Наш сенс життя у сталій боротьбі.
Зі всіх боків оточені бували,
Як леви свою землю захищали,
До скону, що й не залишили собі…
Гримить, клекоче під нашим
Муром молода сваволя.
Час вбивчий, невблаганний
Свій розпочав рахунок.
До крові, болю, в груди, в скроні,
В серце б’є нас куля-доля,
Це мій останній спротив, -
Кріпосний провулок…[/color]
[/b]
[b][color="#0300b3"]Друзі запрошую прочитати мій новий вірш "РЕВАНШ"...так я його назвав...ЦЕ спроба повернутися назад та пройти ще раз цей кривавий шлях, з вулиці Кріпосний провулок до нашого часу...
А що змінилося з того часу???
Ми стали сильнішими чи ні???
Що вдалося зробити і що ми втратили,
головне кого ми втратили???[/color][/b]
Як це було...
Посилання: https://www.youtube.com/watch?v=AY9HJG-jL5Q
https://youtu.be/Osb8oC4gm20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840912
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 05.07.2019
автор: CONSTANTINOPOLIS