Ну що зі мною, люди милі? -
Слова поділися кудись.
Мабуть, що вітер дав їм сили
Й вони шалено понеслись .
За ті гаї, ліси, діброви,
За темні, синіі моря,
Де кожен ранок в хвилях знову
Купається ясна зоря.
Де можна з нею в цьому морі
Пройтись, як промінь по воді,
Гуляти з вітром на просторі,
Де сонця барви золоті.
І де за обрієм жар-птиця,
Змахне омріяним крилом.
Невже, мені оце все сниться,
Адже сиджу я за столом?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840774
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2019
автор: Ольга Калина