Так десь у чомусь схожа ти на мене,
Що хочеться проводить паралель...
Своїм буттям доводиш - життя незбагнене,
Бо може радувать, а може завести в тунель...
Радієш чи сумуєш, - ти прекрасна...
Своїм завзяттям й мудрістю ти можеш будувать мости.
Якщо ти ставиш ціль - то вже ніщо не ладне
Не дать меті твоїй до фінішу дійти.
Хоч іноді дошкульна тобі більшості увага
І тобі хочеться побуть на самоті,
Щоб в роздумах відновлювать свою наснагу,
В красі природи знов натхнення віднайти.
Як важко встигнуть щось у ритмі цім шаленім,-
Життя ж бо може опустить, а може й піднести...
Так десь у чомусь схожа ти на мене,
Але мені до тебе ще рости й рости.
3 липня 2019 р.
м.Київ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840726
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.07.2019
автор: Сергій Ткач