Я не вірю, я знаю
Я бачив, як віра зламала ту зграю.
Це гра лиш... І грати на тих, хто тихіше за воду -
Народом, заводи по душам,
Подумав і те, навіть, тема спить,
Досить крить, звір сидить.
Морить диявол, щоб більше хотілось жить.
Голод ланцюг прокусив, очі сльозами залив,
Душу залишив і втік, спрага на повені рік,
Кров'яних рік і морів, він мабуть довго не їв.
Душу за душу і вмить, він зупинився трощить.
Серце застукало там, хутром замкнувся у храм,
Рамки своєї душі на смерть його змусили йти.
Потвора істерики-крик, в ніч перепригнула враз.
Хто знає-де його час. І скільки ще вирве він з нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840600
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.07.2019
автор: Oleg. Ti