Не мине вас тая чаша - і з вами так буде.
Вчора буди молодими; враз - вже зрілі люди.
Нема шани, ні поваги. Очі відвертають.
Людську зрілість, деграданти, в очі - зневажають!?.
Стоїть, плаче стара мати, сльози утирає.
"Нехай, - каже, - любі дітки, всіх - Господь прощає!
Доживіть до мого віку, з милості Благого,
Молитвами - денно й нощно, сльозами Святого,
Який знає: що і як, і коли то буде,
Коли свічка ваша згасне... Схаменіться, люди!
Доживайте до старості, Не ґнівіте Бога.
Поважайте людську старість. То - людства основа.
Не вмерайте молодими. Старість - милість Бога."
14.30-14.45/30.06.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840557
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2019
автор: І. Оболонський