[i]Я ніколи не робила собі майбутнього манекена — тебе. Так, часто у хвилини самотності уявляю, який ти. Мені цікаво, які в тебе звички, сутулишся ти чи ходиш ідеальною ходою, чи їси сухофрукти (бо я їх обожнюю!), чи вмієш готувати ( добре було б якби обожнював), чи практикуєш італійську (бо я недавно встановила програму “Італійська за 5 днів”), чи мрієш подорожувати, як я. Та я не робила собі списку конкретних якостей “Яким має бути мій суджений”. І на те багато причин, одна з яких така: обгортка ніяк не корелюється зі смаком начинки в цукерці. Що привабливого в ідеальному тілі, якщо з людиною не комфортно? Якщо ти ходиш скута і не можеш покорчити з себе мале дівчисько, потанцювати при людях, сміятися, як сміються дельфіни, або ж просто без страху відкрити свою маленьку крамничку, наповнену творіннями : прозами, віршами.
Не скажу, що в людині головне не зовнішність, а душа. Це все казки для людей, які ще сидять десь у своїх хмарах. Ні для кого не секрет, що перше ми дивимось на людину саме як на обгортку. Особисто я одразу дивлюсь в очі. Вони, звичайно, мені ні про що не кажуть, але це для мене, немов кімната. Є кімнати, де вогко, незатишно й пусто, а є такі, що в них хочеться оселитися на все життя.
Ось які очі я мрію зустріти. Очі, що заманюють, заспокоюють, закохують, залюблюють, прочитують душу, слухають серце, розпізнають смуток і фальшиве “все добре”. Очі – як такі, що необхідні для життя, бо підкріплюють тіло любов'ю та радістю. Очі, що перетворюють вночі з мирної дівчини на дикунку і хтивицю. Очі, що надихають і дарують відчуття безпеки. Очі, що захоплюються і прагнуть зробити когось щасливим.
Щиро вірю, що одного разу, одного дня, я залишуся жити саме у твоїх очах. Буду засинати й прокидатися в них, цілувати їх, – писати про них з такою ніжністю, якою мене нагородила сама природа і Бог.
З любов’ю,
Твоя...
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840523
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2019
автор: дівчина з третього поверху