Ще одна маленька дитина
Не побачить більше тата.
Не побачить мати сина,
Стоятиме пустою хата.
Вони зомбують з телеекрану,
Навіюючи тобі лихі думки.
Навіщо ж віриш ти тирану,
Який говорить брехливі рядки?
Снаряди, кулі, бомби, танки
Кому потрібні ці криваві світанки?
Що в твоїй голові?
Зомбі, зомбі, зомбі
Невже там замість мозку
Повний череп воску?
Не вір їм, це лиш лукава маска.
Не будь зомбованим, будь ласка.
Пуста школа, пусті класи,
Вимирають міста й села.
Над головами пролітають фугаси,
Шумить у вухах, неначе вувузела.
А ти знову взялася за старе,
Як ніби на вулиці 92-й.
Коли нарешті твоя експансія помре?
Провалиться твій план недолугий.
Снаряди, кулі, бомби, танки
Кому потрібні ці криваві світанки?
Що в твоїй голові?
Зомбі, зомбі, зомбі
Невже там замість мозку
Повний череп воску?
Не вір їм, це лиш лукава маска.
Не будь зомбованим, будь ласка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840476
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.06.2019
автор: Floki