В день, коли зітхнеться: "Все. Лафа...",
тут як тут тебе підстереже
радіво на ймення "Сарафан",
рознесе мільйонним тиражем
з ким, коли і як проводив час,
хто твій Бог, твій бос і корефан,
хто й звідкіль смагляве те дівча.
Скрізь чатує з лавок "Сарафан".
Ставить чіпи, засідки, "жучки".
Я не те щоб тітки Сари фан –
містом лине звук її гнучкий
з радіва на ймення "Сарафан".
Без відпусток, свят і вихідних.
Без жалю й поблажок на реванш.
В Пеклі не сховаєшся від них –
від адептів секти "Сарафан".
Гун, сармат, козак, трипілець, скіф
тихо шелестять, мов целофан.
Зросле на лопатах язиків
радіво "в горошок" – "Сарафан".
Доки ще по колу йде вода
і пливе в пустелі караван, –
не згризе ні тлін, ані біда
радіво народне "Сарафан".
На гачечок впіймано раба:
дике і стрімке, немов тарпан,
безліч достовірних терабайт
вправно ширить світом "Сарафан".
Дме за язиками вітер змін:
смерч, мусон, буран, альпійський фен.
Глушить всі ефіри, топить ЗМІ
владар світу – "Сарафан FМ".
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840404
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 29.06.2019
автор: Олександр Обрій