Вже й вітер хилиться до сну,
І сонце руки хмарою вкриває.
Монах запалює свічу
Й псалми тихесенько читає.
Із келії летить молитва
За мир, за сон, за спокій, за любов.
Дай Бог, аби скінчилась битва
І не лилась гаряча юна кров.
Виходить місяць на стежину,
І зорі освітили вишній шлях,
Прохання вберегти дитину,
Не спить у келії старий монах.
Із його вуст проміння світла
До сонячних торкнулись диво-рук,
І музика зійшла привітна,
І ураганний зупинився звук.
В цей час війна лишилась жертви.
Людське вкотре врятовано життя.
Молитва відвела від смерті,
Та лиш розтанула, як лід, свіча.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840398
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.06.2019
автор: Східний