Чиясь лягає доленька стернею,
Бува й така, що тре, мов терпугом,
Когось закинула за сиві Піренеї,
А іншого вгостила пирогом.
І кожен з них по-своєму щасливий,
Коли є друзі вірні і сім’я,
І діти – пташенята галасливі –
Дорога тільки в кожного своя.
Ми всі для нашої планети рідні діти,
І кожен – її змучене зерня,
Умієм працювати, жить, радіти
І воювати, коли йде війна.
Одного нам лишень не вистачає:
Тієї мудрості, що посилав Пророк:
Тоді нас фініш у житті стрічає,
Коли є воля Божа і зірок.
15.02.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840302
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.06.2019
автор: Ганна Верес