Пам'ятаю як вчора той дар
слів твоїх,і очі сумні...
Пам'ятаю як погляд твій, жар
Розбивав об зіничні краї...
Дотик душ , що вмлівали від нього
У полоні у душних тілах.
І п'янилась в'юнкою дорога
Та затримував очі страх...
Ти далеко стояв... і манив за собою.
І душа була ладна навколішки впасть...
Я пішла би.., напевне б пішла за тобою.
Та гадюкою зваби зміївся той шлях..
Не змогла я для тебе здолати його
Не зуміла залишитись поруч..
І маленька пушинка кохання мого
Залишилася шкалкою горя...
Тільки знаю якби повернула назад ця дорога,
В ту для мене навіки загублену даль...
З-за амбіцій напевне чи може ...для Бога
Поступила б так само ... на жаль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840265
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.06.2019
автор: Irin**Ka