Проходять літа… Щось беруть, щось дарують,
А серце все бачить, а серце все чує.
І б’ється у клітці кохання весною,
Неначе я поруч, неначе з тобою.
Роки пролітають, міняються дати,
А серце ще любить, не хоче чекати.
І б’ється у клітці кохання весною,
Неначе я поруч, неначе з тобою.
Як птахи у вирій літа відлітають,
А ті, що лишились, в надії чекають.
І б’ється у клітці кохання весною,
Неначе я поруч, неначе з тобою.
І так з року в рік, хоч міняються дати,
Ми змушені наше кохання чекати.
І б’ється у клітці кохання весною,
Неначе я поруч, неначе з тобою.
Хай роки летять, хай міняються дати,
Не можу нікому кохання віддати.
Весна ж бо для того, щоб збити оскому,
Кохання свого не віддам я нікому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840121
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2019
автор: Віталій Назарук