Пуститися берега легко,
Життя, як бурхлива ріка...
Минає усе дуже швидко,
Й в муляку бува затяга...
В той день ще співав у гаю соловейко,
На Схід проводжала свого сина ненька...
І ненька рідненька, і донька, й дружина,
І друзі, й сусіди, та й уся родина...
-Іди, рідний сину,захищать країну,
Швидше повертайся у свою родину...
Буду я за тебе думати щоденно,
Чекатимем, сину, всією сім"єю...
Молитимусь Богу, благатиму долю,
Щоб війна скінчилась й вернувсь ти додому...
Провела синочка на Схід воювати,
Жила в неспокої, журилася мати...
Аж довгих два роки воював на Сході,
Дружина без нього віддалась другому...
Не стерпіли зради і донька, і мати,
Удвох об"єднались солдата чекати...
Доглядала донька таткову матусю,
Та смерть невблаганна забрала бабусю...
В гаю не співає давно соловейко,
В землі спочиває солдатова ненька...
Засмучений воїн вернувся додому,
Про болі і зраду не казав нікому...
І з донькою разом на цвинтар ходили,
До її могили голови хилили...
Дружина із іншим уже розлучилась,
Вернулась й низенько обом їм вклонилась...
Чоловік і донька її не простили,
Жили й працювали, як мама навчила...
Та донька із часом дорослою стала,
Сімейне гніздечко своє будувала...
А він і донині один живе в хаті,
А донька із зятем для нього як свято...
А бувша дружина сама винувата,
Одній доведеться свій вік доживати...
Важка буде доля, скажу поміж нами,
Для тих, хто не вміє берегти кохання...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839983
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.06.2019
автор: геометрія