Натхнення є, коли хтось надихає поряд,
Коли жага до світлих мрій, бажань та насолоди,
Коли позбудешся в душі усіх незгод та горя
Та будеш прагнути до змін в собі, в душі погоди,
Коли нагряне знов в тобі весна, десь із-за рогу, так, зненацька,
Та оживає твоя сутність, ніби з чистої сторінки...
Натхнення разом з щастям, зазвичай, крадеться хвацько,
Незчуєшся, як знову підлетиш, немов хмаринка,
І будеш стрімко-стрімко «набирати обороти»
До нової мети, нових вершин, висот, досягнень...
У кожного в житті існують різні повороти,
Треба, лишень, не змінювати ні мети, ні прагнень...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839787
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.06.2019
автор: Володимир Науменко