Якщо зі мною вітру по-дорозі...
Якщо ловлю душею тихий легіт...
Чи не знесу запаморочні спеки?
Хіба не стану вільним океаном?...
................................................
А ти здіймай угору вище хвилі!
Розсіюй бриз і рятівну вологу...
Хіба не знести вічну цю тривогу?
В розпеченім повітрі - запах криги...
...............................................
Летім же, любий вітре, хвиль прудкіше!
Назустріч вечір нам - святий угодник...
Стрибнути би в його Едем - долоні...
Щоб сік потік у випаленім листі...
А зранку серце вмиється у росах...
Дарма, що сонце млосну спеку сіє...
У кожнім з нас - безмежність океану!
Згоріле листя - знову зеленіє...
21.06.2019р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839785
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2019
автор: Іванюк Ірина