[i]Всередині - пустеля,
зверху - всевидяча стеля.
Відчуваю погляд небесний на собі,
шукаю слова з-за душевної скрині,
а вони розпорошені наче піщини
серед розбурханої днини.
Й між людей усе більше проблеми,
хіба що писати гіркі поеми
одному, як завжди, - кувати крицю...
Щоби із неї мов з черпака
пити водицю джерельного марева.
Дайте хмари дощу,
стражденному ![/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839744
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.06.2019
автор: Мандрівник