Щось супроводжує нас повсюди –
коли ти тільки пробуджуєшся
і промінець сонця гляне в очі,
а ти зустрічаєш новий день
чи молитвою, чи усмішкою серця...
Добре, коли ти ліг відпочивати вчасно,
то й день започаткуєш рано –
коли багато думне мовчання ранку
викликає появу Музи в новій іпостасі...
І вже пливуть перед очі в ясній уяві
земні і зовсім неземні картини:
чорно білі і в кольорах, небачені,
швидкозмінні – красиві пейзажі,
загадкові далі морські й острови...
І все це доки домочадці твої ще сплять.
А за вікном цвірінькають птахи
і хитаються під раннім вітерцем дерева...
Раптом спливає картина передсвітанкового,
коротенького, як блискавка сну.
І ти ніяк не можеш пригадати
такі близькі і дорогі тобі лиця...
А також деталі сюжету,
кимсь придуманого і зшитого миттю...
Так хочеться повернутися туди знову...
Та на жаль це неможливо...
Перетнула стежку жура, мов
підкреслила нашу виключну обмеженість.
І так захочеться з неї вирватися...
Хапаєш чистого аркуша паперу,
цілуєш руку Музі... і, під приливом
зовсім раніше невідомої хвилі емоцій,
вже цілеспрямовано риєшся в кошику слів...
І ось випливають перші фрази...
Починається щось фантазійне...
Народжується новий вірш!
21.06.2019р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839672
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.06.2019
автор: Променистий менестрель