Ти прапрадіду теж була мати,
Україно! По – іншому Русь!
Хочуть знову Тебе зруйнувати,
Я за тебе щоденно молюсь.
Повернулись Франко і Шевченко,
Козаки гострять знову шаблі.
Б’є у дзвони славетна Костенко,
Хоч вже люди не ті на землі.
Нема злагоди в нас серед люду,
Брат на брата, немов рать на рать.
До корита спішать звідусюди,
Бо нажитися «руки сверблять».
Ти розквітнеш, моя Україно,
І згадають тебе ще не раз.
Бо Господь дав і доню, і сина -
Квітка Ліна і мудрий Тарас.
Кинь амбіції і вознесися,
В тебе мудрості видно чоло.
Живи в мирі, ні з ким не сварися,
Зроби все, щоб життя зацвіло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839557
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.06.2019
автор: Віталій Назарук