Постійно щось в собі шукаю,
Навіть у темінь, при свічі.
А чи знайду – того не знаю,
Бо дуже темно уночі.
Хочу напитись, та глибоко,
Туди і крик не долина.
Внизу кружок лиш бачить око,
Я не черпну води із дна…
Лише, як Сонце у зеніті,
Як промінь бачить дна кружок.
Води дістанеш, що у цвіті -
Недавно буйно цвів садок…
Ковток надпив і прохолода,
Біжить по тілу знов і знов…
І відчуваєш насолоду,
Бо що шукав, то вже й знайшов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839538
Рубрика: Нарис
дата надходження 21.06.2019
автор: Віталій Назарук