Роса на травах ще дрімала,
Ледь - ледь проснувся вітерець.
Остання зірка догорала,
Подався сон десь, навпростець.
Малиновий палав світанок,
Збудивши сонце за селом.
А над ставком легкий серпанок,
Все огортав , мов полотном.
В цю пору і Тобі не спиться.
Із досвіта - і в інтернет.
Бальзаму для душі напиться?
Звільнитись від думок – тенет?
Я стежу мовчки за Тобою,
Пишу, задумавшись, вірші.
Й надія з мрією ясною,
Торкнуться лагідно душі.
19.06.2019.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839358
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2019
автор: Валентина Рубан