Під небом синім золотисті коси,
Цинізмом палені негласної війни.
Стікають стеблами криваві роси,
В полях поснули дочки і сини...
Усіх убито... Ти одна зосталась,
Зболіла матір, зранена вдова.
Своє дитя родити намагалась,
Притлумлюючи біль, напівжива.
Ґвалтовану, плюндровану віками,
У вишиванці дертій на шматки,
Колючим терням, босими ногами,
Ведуть тебе в останню путь кати.
Повстань дитино! Підійми знамено!
В нас, леле, долі іншої нема.
За волю меч візьми в рамено,
Щоб слава предків знову ожила!
Борись дитино серцем нескоре́нно!
Гартуй сумління, відданість, чуття!
За волю, віру, за дітей щоденно
За Україну рідну, матір і життя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839222
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.06.2019
автор: Feniks