[b]Як до тебе донести кохана!
Що співаеш ти у моіх снах.
Арфи дивні звуки аж до рана.
Твій чарівний край у ціх піснях.
Полонила ти мене без бою.
Може шось мішала ти у чай?
Ні це не було твоею грою.
Захватило подих, та нехай!
До сих пір не можу зрозуміти.
Як ти обеззброїла мене
Не цвіли у моїм серці квіти.
Це минуле плекало себе.
Голос твій у всесвіті безодні.
Зачіпив таки якусь струну.
Дні мої вже не були самотні.
Я відкинув тугу та журбу.
Не була ти в тому винувата.
Що було до тебе, це пройшло.
Було у грудях суцільна втрата.
З весною ти принесла тепло.
Я пірнув до "Океана Ельзи"
Виринав на звук твого дзвінка.
Розчинявся у тенетах теми.
Час летів зі швидкістью струмка.
Полюбив ловити промінь сонця.
Видчувати ніби ти зі мною
Затопила ти мене по вінця.
Став я зовсім іншого покрою.
Прорвало коїхання греблю смутку.
І несе бажання течія.
Віддаю свої вітрила вітру.
Бо чекати вже мне можу я.
Ігор Мазалов
06.06.2019 15:58[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839182
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2019
автор: UA forever_UA