Живуть, харчуються, ростять
Своїх дітей в вольній неволі.
А ті ростуть й своїх вже вчать,
Що жити краще їм без долі.
Не треба мова, в прірву стяг!
І не важлива правда діда.
За гроші будуть проклинать
Своїх батьків, а ще сусідів.
Не треба віра - є ярмо!
Воно солодке й зручно гнеться.
А хто посвятить - всеодно!
Чим ближче храм, тим легше йдеться.
За побут душу продадуть!
І за калим не хочуть знати,
Що діда з бабой брудом льють
Задарма ті, хто лізуть в хату.
01.02.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839176
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 18.06.2019
автор: Володимир Царенко