...Як раптом відтінки і музика…
Кімната, освітлені абриси,
І пасма олійного променю
Свіжіють надимленим парусом.
Так збуджують в пам’яті зустрічі,
Тьмяні відливи з блисками,
Що крізь листя пролившись для спогаду,
В повіках твоїх заколисані.
І все, що залишиться в пам’яті,
Вже не ти, тільки барви і музика.
Чи люблю я тебе безкорисливо,
Як душа, що звільнилась від ґудзика?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839015
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.06.2019
автор: Володимир Каразуб