покотяться краплі, неначе застигла смола-
твого сьогодення, ти більше не зміниш нічого.
це сталось і крапка, година із щастя спливла.
здавалось що вічна, аж ні, бо коротка до болю...
залишаться краплі, із жалю прозорий бурштин.
упадуть вже сльози - ми часу загублені діти...
де спогад лиш погляд й солодко- пригірклий полин,
де крила з ілюзій розвіє реалії вітер...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838963
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.06.2019
автор: Квітка))