* * *
Скільки різних бар’єрів зборов я!
Скільки втрат незворотних зазнав!
Розгубив, роздарив я здоров’я,
та мій голос ще не відлунав.
Бо коріння моє – міцно вдома.
І літаю я ще по світах.
Хоч політ пригальмовує втома –
до гнізда повертається птах.
Хоч близенько підкралася старість,
хоч болить – підіймаюсь і йду.
І злітаю, і падаю. Й знаю,
що на шлях заповітний впаду.
Посумую, а чи порадію,
та натхненно труджуся щодень.
І не плачуся, праведно дію –
гарні справи роблю для людей.
І минувшину гідно шаную,
і в майбутнє будую місток.
І служу, і привітно паную.
Наживусь, наборюсь на всі сто!
Чітко чую вже поклик лелеки.
Вже мені – рік за три чи й за п’ять.
Чи близенько впаду, чи далеко?..
Із гнізда пташенята злетять!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838802
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.06.2019
автор: Олександр ПЕЧОРА