Як тяжко, коли поряд немає мами, навіть у сорок років...
Коли ніхто не чекає в ночі, твоїх із запізненням кроків...
Коли не вкриває тебе від біди, матері рідне крило...
Коли у тривозі за сина в ночі,очей не зриває в вікно...
Коли ти в житті спіткнувся і впав, коли відвернулись всі...
Лиш мамине серце обійме тебе, зігріє в холодні росі...
Немає різниці скільки літ, скільки пройшов доріг...
Лиш мамині руки пригорнуть тебе, коли ти прийдеш на поріг...
Коли ти у відчаї, валиться все, з міцних неначе рук,
Матусине серце, почує завжди твого зітхання звук...
Лиш тільки вона проснеться крізь сон, відчує твою біду...
У раз зрозуміє, що в твоєму житті знову щось не в ладу...
Коли ти не в настрої, на питання її - скажеш сердито: "Ну мама!"
Біль проковтнувши, піде готувати твою улюблену страву...
Матусю, рідненька, не кидайте мене! Живи ще тисячу літ...
Вкриває лишень, вже сиву скроню, рясної калини цвіт...
Як боляче, коли поряд немає мами, навіть у сорок років...
Немов не хватає повітря в грудях, зробити декілька кроків...
Лютий. 2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838740
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.06.2019
автор: Яремчук Олександр