танцюють тіні. на шорсткій стіні
з’являються туманні силуети.
кімната потонула в бурштині,
платівках, непов’язаних сюжетах.
на перехресті сонячних доріг
пил серпантином стелиться під ноги.
поламаний годинник нагорі
ритмічно відбиває епілоги.
відходить спека. розпашілий день
повільно стигне в затінках акацій.
шовкова тиша тане де-не-де,
стривожена букетом інтонацій.
шибки медові. обеліски хмар
вдаряються об скло і відступають,
спадають літаками на бульвар
у невловимих паперових зграях.
на смак повітря – пряне молоко.
липневе сонце в лініях асфальту
згортається акриловим клубком,
міняючи зеніт на контральто.
тягучий вечір. спокою межа.
останній промінь зблисне і розтане,
лишивши вулиць сутінковий джаз,
висотки, вгрузлі в небо, мов титани...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838739
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.06.2019
автор: Вітрова Доця