Пережито багато, в мозолях їхні руки,
Доля кличе у вирій дивовижних дівчат.
Проте серце дівоче, за Дніпром своїм тужить,
Щоб на ріднім подвір’ї поглядіти внучат.
Приспів:
Україна чекає кожну доню додому,
Де лелеки їх дітям подарили внучат.
Вдалині за кордоном б’ють поклони святому,
Що у пісні часами за кордоном звучать.
Не скорились дівчата, одягли вишиванки,
Прикрасивши собою Лісабон і Брюссель.
Але серце у тузі, їхнє серце, як бранки,
Бо лише українцям ці жінки, як модель.
Приспів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838730
Рубрика: Присвячення
дата надходження 14.06.2019
автор: Віталій Назарук